З історії судноплавства на Десні + Фото

Сьогодні, 3 липня, в Україні відзначають День працівників морського та річкового флоту. Цій даті науковці присвятили цікаву публікацію про історію судноплавство на Десні, зокрема у м. Новгороді-Сіверськ та регіоні.

Як інформує Н.-Сіверський музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім» на своїй сторінці у Фейсбук, друга половина ХІХ ст. стала періодом розвитку річкового судноплавства на Десні. Пов’язано це з тим, що у 1858 році в Києві було засноване «Товариство пароплавства по Дніпру і його притоках».

Важливу роль у сплавній торгівлі Дніпра відігравали притоки, зокрема Десна. По ній проходив дешевий і зручний шлях від Новгорода-Сіверського до Києва. У зазначений період в Чернігові відбудовується пристань, з’являються перші пароплави на Десні.  З північних регіонів до Києва  річкою перевозилися залізні, стальні та скляні вироби, ліс, а звідти хліб, цукор, спирт, сіль тощо. В період з  1871-1874 рр. по Десні перевозилось  2 830  тис. пудів вантажу щорічно, а в 1881-1884 рр. –  3 121 тис. пудів, що свідчить про розвиток судноплавства і торгівлі.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. до вантажних перевезень  додались і поштово-пасажирські рейси. Відомо, що в 1893 р. між Новгород-Сіверським та Макошиним ходили пароплави «Суворов» та «Варвара», які перевозили по 50 чоловік за один рейс, а в 1898 р. – почали курсувати пароплави з Чернігова до Новгорода-Сіверського.  Відправлення було о 10:00, прибуття  до міста – опівночі. Пароплавні лінії діяли з квітня і до кінця жовтня.

Після Другої світової війни було проведено ряд робіт з облаштування території пристані та її технічного оснащення. Теплоходи  перевозили людей до Трубчевська та Чернігова, навіть були чартерні рейси.  На початку 50-х років ХХ ст. пристань приймає пасажиро-вантажні пароплави, що доставляли будматеріали,  різноманітні товари, кондитерські вироби тощо. Також поставляла для навантажування баржі.

Після того, як у 1964 році в Чернігові засновано річковий порт, до нього були приписані  Новгород-Сіверська пристань і причал Путивськ. Інтенсивний розвиток пристані припадає на 1980-ті роки. В цей час, навіть, порушувалось питання про надання пристані статусу порту. З публікації місцевої газети за 1982 рік дізнаємося, що на території  пристані знаходилась адміністративна будівля –  «дощатий будиночок з касою і буфетом», було налагоджене  пасажирське перевезення  мешканців подеснянських сіл; кожного дня о 15:15 відправлявся теплохід «Піонер-7»  до села Біла Берізка, рейс тривав більше трьох годин.

Показники обробки вантажів становили майже 1 млн. т за сезон. Було розвинене теплохідне господарство,  адже на території знаходились майстерні,  гуртожиток, контейнерний майданчик на 1000 кв. м, пасажирський причал, плавсудно  ємністю на 100 т для зберігання  пального, екскаватор для завантаження і розвантаження з теплоходу контейнерів.

У 1985 році  працювали два пасажирські теплоходи, буксирний катер, плаваючий кран,  який за місяць перероблював 25,5 тис. т вантажу. Новгород-Сіверщина була одним з найбільших постачальників лісу, крейди, вапна, піску на промислово-будівельний ринок Лівобережжя України. Наприклад, з Путивльського крейдяного кар’єру за раз могли  баржами переправити близько 500 т крейди до Чернігівського силікатного заводу.

Важким випробуванням  для Чернігівського річкового порту, а також і для Новгород-Сіверської пристані  стали 1990-ті роки. Підприємство зазнавало збитків, товарообіг постійно падав, що і стало причиною ліквідації Новгород-Сіверської пристані  у 2012 році.

Джeрeло фото: сторінка Н.-Сіверський музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім» у Фб

Шостка.INFO в Telegram. Цікаві та оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на нашу сторінку!