Шосткинський голова розповів про ситуацію із опаленням у колишньому Куйбишівському мікрорайоні міста
Поділитися
Поділитися в
Копіювати посилання
Розповідь “Дорога до тепла” розташована на сторінці шосткинського міського голови Миколи Ноги у Фейсбуці. У ній – ситуація, що склалася з опаленням цілого мікрорайону Шостки, який у народі іменують “посьолком”, дії міської влади щодо вирішення питання та власні роздуми.
Зазначимо, що у даному мікрорайоні були перебої з теплопостачанням, батареї опалення в будинках мешканців були холодними по кілька днів. Зараз тепло дали. Але ситуація все ще лишається складною.
– Зима з її снігом радість, переважно для дітлахів, але додаткове навантаження для дорослих та в цілому жителів громад і комунального господарства.Та особливим тягарем вона лягає на плечі наших воїнів!Шосткинська громада знаходиться на півночі України тому із зимою з її несподіванками зустрічається раніше та надовго. Ось і зараз нападав чималий шар снігу, почали дошкуляти морози.Підготовка до зими велася задовго, хоча це, чи добре то чи ні, не всім було помітно. Проте, процес підготовки обладнання та підтримка його працездатності протягом опалювального періоду завжди напружений. Неабияку тривогу викликали перебої у роботі котельної у одному з мікрорайонів міста. Нове обладнання, що працює на біопаливі, не виходить на завдані параметри, котельня зупиняється кілька разів на добу, – пише міський голова.
Також Микола Нога повідомив про перемовини, які ведуться з представниками газової галузі про зняття заборони на користування “блакитним паливом”:
– Виходом із ситуації могла би стати наявність газового котла, але цьому заважали пломби, накладені газовиками.Знову і знову ведуться переговори з Київськими структурами про відновлення газопостачання та заборону на постачання газу не знімають.Хочеться висловитись нецензурно, але це колись, як Бог дасть…
Чого вдалося досягти?
– Кінцевого рішення із столиці так і не отримали по цей час, котельну запустили на газу по комерційній вартості…У квартирах з’явились перші ознаки тепла… Будемо сподіватись!Разом до Перемоги!Слава Богу!Слава Україні! – зазначив Микола Нога.
Очільник громади згадав роки свого дитинства, родину, як опалювали свої будинки колись мешканці Чернігівщини:
– Згадується дитинство, добре і світле, хоча тоді морози взимку були значно крутіші. Наша сім’я, де було семеро людей, жила у критій соломою хаті.До зими готувались заздалегідь. Дід Йовхим завчасно організовував роботи по утепленню будинку. Навкруги житлової частини будівлі забивались кілки з лози на відстані близько пів метра. Простір між стіною і кілками закладався сухими кукурудзяними снопами до вікон, а вище сухим картоплинням.В цьому ритуалі активну участь брали ми, діти, носили наввипередки снопи і картоплиння. Дід Йовхим підхвалював нас і від цього ми бігали ще швидше!Для утеплення вікон плелись мати з очерету. Його дід готував теж завчасно, вибираючи цьогорічні та міцні паростки. Кожного ранку він піднімав ці «занавіски», скручуючи їх в оригінальні рулончики, які закріплялися зверху вікна. Хата поступово заливалась білим, зимовим світлом, а у сонячну погоду всі краски ставали позолоченими.Таке утеплення житла практикували майже всі жителі сіл на Чернігівщині!У якості палива в селах використовували все що горить: хмиз, тирса, солома, голки сосни, кізяк, коренище…Все було завчасно, ще літом висушено, пов‘язано, запаковано.Дрова були, як правило, у працівників лісу, або надавались за певні заслуги. Торф, мали можливість заготовляти більш активні, мобільні і працьовиті. Находили копанки біля болотистої місцевості. Різали торф виготовленими в кузні різаками, розкладали на траві, сушили більше місяця, ворочали декілька разів, перевозили до садиб…Вугілля та брикет було для селян практично недосяжним. Разом з тим, нашій сім‘ї в цьому повезло більше. Дід Йовхим до пенсії працював залізничником, а кожному залізничнику, у тому числі і пенсіонерам, безкоштовно видавалась тонна вугілля, або півтора брикету.Почесному залізничнику додатково видавали ще півтонни вугілля, втім, Йовхим не мав такого звання.Вугілля використовували вкрай ощадливо і тому його вистачало на зиму.Топились ним тільки у дні великих морозів.З великою добротою згадую роки коли працював разом з відомими Почесними залізничниками. Вони запам’ятались Залізними характерами: Василь Шкриль, Борис Олійник, Василь Назаренко, Олексій Кривенков, Микола Огрохін, Анатолій Слободян, Сергій Дзюба…Скоро почне світати і пора підвести риску під цими думками. Згадались не прості роки життя в Україні, але сьогодні вони ще складніші.
Микола Нога впевнений, що від згуртованості, а часто самопожертви кожного Українця залежить майбутнє нашої рідної Батьківщини:
– Перемога сама по собі не прийде до наших осель, в наші міста. Не прийде, якщо не напружити всі наші сили і навіть помисли вдень і в ночі на спільну мету – Перемогу!Хочеться щоб байдужих людей не було в апріорі ні в сім‘ї, ні на підприємстві, або місті. Ні у Шостці, ні у Львові, ні у Києві і Варшаві теж! Агресор підступний, перевдягнувся в овечу шкіру і намагається підібратися до всіх і кожного…Не обов‘язково скидати бомбу щоб заморозити українців. Можна, прикриваючись благими, з першого погляду, намірами просто відкласти підписання паперів, не взяти на себе відповідальність у потрібну мить, бути чистим і, здається, навіть чесним, та тільки кінцевий результат не на нашу Перемогу!Закликаю всіх згадати у ту хвилину, коли приймаються рішення, на роботі чи вдома, як це вплине на нашого солдата, який по коліна в грязі, на морозі, в окопах, під обстрілами.Згадати обличчя наших Героїв перед похованням і тих, хто пропав без вісті…
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Шостка.INFO в Telegram. Цікаві та оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на нашу сторінку!
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: