«Головне — бути там, де ти потрібен»: історія начальника караулу 2 Шосткинського полку на псевдо Шумахер

Служба для нього почалася ще у 2002 році. До війська він прийшов не випадково — каже, що рішення було продиктоване бажанням бути корисним державі.

«На службу я вступив у 2002 році з патріотичних міркувань. Хотілося бути корисним своєї країні. Починав водієм, і тоді навіть не думав, який шлях доведеться пройти за наступні роки», — згадує військовослужбовець.

Перші десять років він проходив службу в автопарку виконуючи обов’язки водія. Згодом перевівся до комендатури, де ще десять років виконував завдання з охорони та оборони важливих державних об’єктів, пройшов шлях від контролера до начальника караулу. Повномасштабне вторгнення застало його у відпустці.

«24 лютого мені зателефонували й повідомили, що почалася війна. Я одразу зібрав речі та прибув до частини. Уже незабаром ми виїхали в напрямку Козельця для виконання бойових завдань», — розповідає Шумахер.

У перші дні вторгнення підрозділ ніс службу на блокпостах Чернігівщини, проводив фільтраційні заходи та перевіряв транспорт. Під час виконання одного із завдань військовослужбовцям вдалося затримати ворожого розвідника, якого передали працівникам поліції. Після виконання завдань поблизу Великої Димерки підрозділ продовжив службу на блокпостах у Києві, а згодом був направлений до н. п. Мощун.

«Нашим завданням було не допустити прориву противника до Києва. Ми розуміли, що від наших дій залежить дуже багато, тому кожен виконував свою роботу максимально відповідально», — говорить начальник караулу.

Найяскравіше у пам’яті військовослужбовця залишилися не лише бойові епізоди, а й підтримка звичайних людей.

«Дуже запам’яталося ставлення місцевих жителів. Люди виходили назустріч, допомагали, хрестили нас перед виїздами. Волонтери постійно підтримували.», — ділиться військовослужбовець.

Найважчим випробуванням для нього стала евакуація поранених побратимів.

«Були моменти, які залишаються в пам’яті назавжди. Одного разу двоє наших хлопців отримали поранення. Потрібно було організувати їхню евакуацію. Це було дуже складно оскільки вони знаходились на території підконтрольній противнику, але ми розуміли, що маємо витягнути побратимів», — говорить Шумахер.

Сьогодні військовослужбовець продовжує службу на посаді начальника караулу. За плечима — понад два десятиліття служби, десятки відповідальних завдань і бойовий досвід, здобутий під час оборони Чернігівщини та Києва.

«За всі роки служби я зрозумів одне: найголовніше — чесно виконувати свій обов’язок і завжди бути там, де ти потрібен найбільше», — підсумовує начальник караулу.

За матеріалами Військова частина 3022 Національної гвардії України.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Шостка.INFO в Telegram. Цікаві та оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на нашу сторінку!