Нещодавно у місцевих ЗМІ з’явилися публікації про те, що держава планує провести масштабну оптимізацію фтізіатричних закладів по всій Україні.

Насправді це стосується не лише фтізіатричних закладів, а й інших типів закладів, які не входять до переліку тих, що отримають фінансування від Національної служби здоров’я, а фінансування цих закладів з обласного бюджету теж не передбачене.

Правда, долю закладів можуть вирішити громади на території яких розташовані дитячі санаторії. Приміщення цих закладів перейдуть до них на баланс і вони самі можуть створити окремі спеціалізовані відділення.

То це питання стосується і Комунального лікувально-профілактичного закладу Сумської обласної ради «Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій», яким керує Валентина ПУСТОВІТ.

В переліку послуг Національної служби здоров’я профілактика туберкульозу не передбачена, внаслідок чого заклад не може укласти договір з НСЗУ, щоб отримувати фінансування, що може потягнути за собою його закриття.

Суть проблеми полягає у тому, що ця тема обговорювалася у медичних колах не наприкінці 2019 року, а задовго до того. Можливо керівництву протитуберкульозного санаторію потрібно було раніше цікавитися подальшою долею закладу, з’ясовувати, що очікує санаторій у процесі реформи медичної сфери, щоб ця новина про закриття не була для працівників як грім серед ясного неба.

Замість того, щоб вирішувати долю закладу та запобігти його закриттю, Валентина ПУСТОВІТ у 2019 році «добре опікувалася» деякими своїми підлеглими шляхом видання наказів про їх преміювання.

Особисто Валентина ПУСТОВІТ отримала премії у 2019 році: у березні – 10 223,82 грн., у червні – 9 131,63 грн., у грудні – 7 564,00 грн.

Головний бухгалтер, Соколик Л.В., за 2019 рік отримала аж 6 разів премію: у лютому – 5 798,00 грн., у березні – 1 500,00 грн., у травні – 5 798,00 грн., у липні – 5 798,00 грн., у листопаді – 5 798,00 грн., у грудні – 5 798,00 грн. Наче, як «таксу» встановили на розмір премії головному бухгалтеру.

Не «оминули» і голову профкому, Аллу Третяк, яку преміювали двічі: у листопаді – 6 236,10 грн., у грудні – 3 000,00 грн.

Також премії отримали працівники з числа керівництва закладом, бухгалтерія, деякі вчителі, середній медичний персонал. То невже інші працівники жодного разу не заслужили на заохочення хоч на пару сотень гривень? Чи премія виплачується лише «обраним» працівникам?

В доданому списку наведені усі «щасливчики», які стали номінантами премії у 2019 році.

Хіба тільки розмір премій викликає подив в діяльності комунального закладу? 

Ось у червні 2019 року на облаштування приміщень санаторію системою відеоспостереження було витрачено 199 тис. грн. А для чого? Для запобігання крадіжкам? Можливо. Але ж приводом для встановлення системи стала крадіжка футбольних воріт з подвір’я. Та ось чомусь на подвір’ї немає жодної камери.

На мої питання про наявність необхідних дозволів від батьків дітей, які перебувають у санаторії, мені дали відповідь, що камери не працюють.

То для чого тоді такі витрати на непрацюючі камери?

Про байдужість керівництва санаторію (Валентини ПУСТОВІТ) до подальшої долі санаторію свідчить ще й те, що у жовтні 2019 року розпочали роботи з капітального ремонту спортивної зали на суму 299 тис. грн. Якраз під кінець року, коли вже були розмови про закриття санаторію…

Навіщо тоді витрачати бюджетні кошти на заклад, який можливо припинить існування? Ймовірно, задля освоєння коштів зацікавленими особами?

Мною було проведено моніторинг фінансових витрат вищезазначеного закладу. Безперечно, продукти харчування, витрати на лікарські засоби, комунальні витрати та інші вкрай необхідні закупівлі до уваги не беруться. А ось, що стосується проведення різних робіт, закупівлі бензину викликають подив суми, які витрачаються на їх закупівлю.

Наприклад, за період з грудня 2018 р. по грудень 2019 р. було закуплено нафти і дистиляту (бензину) на загальну суму 56 487,50 грн.

Яким чином використовувався автотранспорт санаторію може розповісти лише директор Валентина ПУСТОВІТ, але для закладу, який опинився у вирі медичної реформи, подібні витрати якось не доцільні.

На поточний ремонт меблів було витрачено 44 520,00 грн. Якщо такий дорогий ремонт, то може б уже і нові меблі за ці кошти придбали?..

Скільки б не писали про потрібність дитячого протитуберкульозного санаторію, але його фінансування – справа серйозна. Прикро, що в цьому випадку про дітей думають менш за все.

То як вирішиться питання щодо подальшого існування КЛПЗ СОР «Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій», покаже час.

Фото з Інтернету

В'ячеслав Павленко