Вивела онуків з палаючого будинку та повернулася за фотографією загиблого на війні сина: історія родини з прикордоння Шосткинщини, будинок якої знищили росіяни

Два місяці тому життя Наталії та її родини різко змінилося. У селі Пигарівка, неподалік російського кордону, їхній дім атакував дрон. Усередині були Наталія та її двоє онуків — 9-річний Коля і 12-річний Саша.

«Це був ранок. Усе було спокійно», — згадує Наталія. — «А потім з’явилося це дзижчання… і раптом — вибух».

За лічені секунди будинок охопило полум’я. Наталія закрила Колю своїм тілом під час удару. Саша отримав поранення, коли заходив у будинок.

«Ми намагалися вибити вікна, але вони не піддавалися. Усе навколо руйнувалося і горіло».

Їй вдалося вивести обох хлопців через вікно — а потім вона повернулася всередину за документами.

«Я також взяла фотографію сина», — каже вона. Її син, Олександр, нещодавно загинув на фронті.

За мить будинок обвалився. Наталія ледве встигла вибратися живою. Не маючи нічого, родину евакуювали до Шостки.

«Ми вийшли з вогню», — каже вона. — «Нам було нікуди більше йти».

Після кількох днів у лікарні та кількох переїздів через постійні обстріли вони опинилися в порожній квартирі — без жодних речей.

Підтримка Норвезької ради у справах біженців (NRC), за фінансування Державного департаменту США, допомогла їм почати життя спочатку.

Завдяки екстреній мультисекторальній грошовій допомозі — одноразовій, безумовній фінансовій підтримці, яку надають після кризових подій, як-от обстріли, щоб люди могли закрити найнагальніші потреби — вони змогли придбати одяг, базові побутові речі та почати відновлювати життя.

«У нас нічого не було. Ця допомога дозволила нам хоча б трохи відновитися», — каже Наталія.

Сьогодні родина поступово повертає стабільність. Наталія доглядає за хлопцями та допомагає їм навчатися онлайн, а їхня мама Анна знайшла роботу в місцевій лікарні.

Маленькі речі тепер приносять розраду — іграшкова машинка для Колі, час із морською свинкою для Сашка.

Але відчуття втрати залишається.

«Я хочу додому», — тихо каже Наталія. — «Але я боюся повертатися».

І все ж навіть зараз родині є за що триматися:

«У нас є де жити. Діти можуть навчатися», — каже вона. — «Дякувати Богу за це».

Історією родини поділилися у Норвезькій раді у справі біженців.

Шостка.INFO в Telegram. Цікаві та оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на нашу сторінку!