Сумській області виповнилося 85 років

Розташована Сумська область в північно-східній частині України. На півночі та сході вона межує з брянською, курською, бєлгородською областями російської федерації, на південному сході, півдні, заході – з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України.

На день створення площа області складала 24 тис. кв. км з населенням 1707200 чоловік. Кількість населення області станом на 1 січня 2013 р. складала 1143249 осіб. Нині — значно менше.

За 85 років існування адміністративно-територіальний поділ області змінювався декілька разів. В основному відбулося укрупнення районів. Так, у 1963 р. в області налічувалося 10 районів (Білопільський, Буринський, Глухівський, Конотопський, Кролевецький, Лебединський, Охтирський, Роменський, Середино-Будський, Сумський), у 1965 р. було відновлено 6 районів (Краснопільський, Липоводолинський, Недригайлівський, Путивльський, Тростянецький, Шосткинський). У цьому ж році населені пункти колишнього Талалаївського району відійшли до Чернігівщини.

У 1966 р. були створені ще 2 райони: Великописарівський та Ямпільський. З 1966 р. і до 2020 року на території області існувало 18 районів, 15 міст, з них 7 – обласного підпорядкування (Суми, Глухів, Конотоп, Лебедин, Охтирка, Ромни, Шостка), 20 селищ міського типу, 384 сільради, 1500 сільських населених пунктів. Нині на Сумщині 5 районів (Сумський, Конотопський, Роменський, Охтирський і Шосткинський), в яких 52 громади.

Протягом XVII-XVIII ст. землі Сумщини входили до складу Ніжинського, Прилуцького, Гадяцького й Зіньківського козацьких полків Гетьманщини, Сумського й Охтирського слобідських козацьких полків (Слобожанщина), а межиріччя рр. Клевень і Сейм з початку XVI ст. було окуповане Московщиною і було заселене тамтешніми служилими людьми. Відмінності в побуті, фольклорі, діалектах і народній архітектурі спостерігаються й донині. В ХІХ ст. ці землі входили до складу Чернігівської, Полтавської, Харківської та Курської губерній Російської імперії.

Утворення області в 1939 році відповідало сталінській політиці, що передбачала злам традиційних зв’язків і цінностей, атомізацію суспільства й тотальний контроль людей і територій.